Стали Ваню нагонять,
Жаждой парня донимать.
Наклонился тот к реке,
Чувствует в своей руке
Не прохладную водицу,
А чертяжую кровицу,
Обернулась она в войско,
Но Ванюша наш геройский
Увернулся, побежал,
Что есть силы закричал:
- "Люди русские, спасите,
Мне на выручку придите!"
Встали сродники-крестьяне,
Греховодники-смутьяны,
Тружеников древний род,
Бедняков простой народ.
Часть 11. Избавление
Кто с оглоблей, кто с дубиной,
Послабей кто, тот с жердиной.
Наседают на чертей.
Лупят просто, без затей.
Колотили-молотили
и как будто напылили.
Черный дым поднялся ввысь,
С ним и сонм чертей, кажись.
Рад бы Ваня бечь вперед,
Да пути не разберет.
Черный дым дорогу застит,
Нет у сиротины счастья.
Песню грустную запел,
Гусляров поднять сумел.
Те взыграли буйный пляс.
Нечисть виться принялась.
И пока они кружились,
Двери Ада расстворились,
И беглец наш был таков,
Вылез из земли оков.
Непростое это дело -
Вдруг воскреснувшее тело.
Сирота наш стал бессмертен,
Но не злобен, милосерден.
Страшен только он в бою,
Где одет он как в броню.
И, узнав такую весть,
Оказали ему честь,
Во дворце велели Ване
Послужить на поле брани
Для отечества родного,
Войска супротив чужого.
Часть 12. Битва
Неспокойно нынче в свете,
Бойне быть по всем приметам.
Чужеродная орда
В наши земли прет всегда.
Вот на западе поляки
Словно злобные собаки.
Спят и видят взять границу,
Шлют пехоты вереницу.
Как с цепи и всех спустили,
Наше войско истребили.
Не поддался им один,
С виду слабый русовин.
Сколь его не бьют, калечат,
Зарастают все увечья.
Упадет, опять встает,
На врага с мечом идет.
Напугал их Ванька-Встанька.
Он - живой иль он - останки?
Долго думали-рядили
И соборно присудили,
Что подобный чудо-воин
Королем их быть достоин.
Подошли дипломатично:
- "Правь ты, Ваня, нами лично!"
Вышел воин из окопа,
Властвовать взялся Европой.
Рассудив при этом здраво,
Что полезно для державы
Не иметь врагов в соседстве.
При желаньи и усердстве
Может парень стать вождем,
Если видят силу в нем.
Часть 13. Последняя
В Польшу шлет посольство царь,
Всероссийский государь.
Несмеяну в жены прочит.
Видеть Ваню зятем хочет.
Новоявленный король
Отвечает, мол, "изволь!
Присылай мне Несмеяну,
Я противиться не стану".
Красный терем отпирают
И царевну отпускают
Вслед за Ваней-сиротой
За короной золотой.
А народ над ней смеется.
Все не верит, что придется
Ей по царскому указу
Не реветь уже не разу.
Тут и сказочке конец,
А кто слушал - молодец
Батый Ирина, 2007
Комментарий автора: Посмотреть 12 иллюстраций к сказке можно на Самиздате -
http://zhurnal.lib.ru/editors/m/mamaewa_e_m/00002.shtml
Без картинок -
http://www.stihi.ru/poems/2007/07/01-57.html
Батый Ирина,
Россия
Живу в России. Победитель конкурса "Золотое Перо Руси 2008"(Московское отделение Союза писателей России) в номинации "Сказка" - звание "Серебряное Перо Руси". Лауреатка конкурса "Открытие" (Московское отделение Союза писателей России) 2007, областного нижегородского конкурса "Душа поет" 2007, победитель литературного конкурса имени П.Еремеева(Нижегордское отделение Союза писателей России) 2007, лауреат Конкурса одного стихотворения журнала "Литературная учёба"(Москва)2008, 1 место в конкурсе "Солнечной поэзии нежные звуки" (Эстония, портал "Солнышко", 2007), дипломант конкурса поющих поэтов "Зов Нимфея"(Крым)2010, дипломант и призёр конкурса "Золотая строфа"(Москва)2011, "Благословение"(Москва)2014 и других.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Ханука та Різдво. - Левицька Галина Вистава відредагована, щоб могли зрозуміти діти молодшого віку. В коментарях залишаю 2 Дію, як була в першому варіанті. Можливо комусь знадобиться більш глибока інформація про Свято Хануки.
2 Дія
Ангел: Було це після завойовницьких війн Олександра Македонського, коли земля Ізраїлю перейшла під владу Сирії. Всі країни об’єднувала елліністична культура, в якій змішалися звичаї і традиції різних народів. Люди вважали себе «Громадянами Всесвіту». Вони захоплювалися різними спортивними іграми, язичеськими святкуваннями та спектаклями на честь грецьких богів.
Багато євреїв були слабкими у вірі і хотіли бути, як всі... Над життям євреїв, які залишались вірними Божим Заповідям, нависла загроза.
1-й ведучий: І що, насправді, карали тих, хто не їв свинину?
Ангел: Насправді! Вимоги до євреїв були дуже суворими. Цар Антиох видав указ про заборону вивчати єврейську мову, святкувати шабат, дотримуватися єврейських традицій і навіть називатися євреями. Це було справжнє рабство! В Єрусалимському Храмі на жертовнику принесли в жертву свиню, а в Храмі поставили статую Зевса!
1-й ведучий: А про яких героїв говорив (ім’я 2-го ведучого)?
Ангел: Це ті євреї, які любили Бога понад усе!
Виходять Матітьягу та Маккабі
Матітьягу: Я, Матітьягу, священик. Разом з моїми синами підняв повстання, кличучи: « Хто за Господа — до мене!» Ми пішли в гори з твердим рішенням стояти в вірі й боротися до останньої краплі крові...
Маккабі: Я, Маккабі, син Матітьягу. Керував загонами повстанців. Визвольна війна продовжувалась 3 роки. Ми не були досвідченими вояками. Наші загони складалися з пастухів, землеробів, ремісників. До того ж ми не мали достатнього озброєння...
1-й ведучий: Маккабі, я не розумію, як можна воювати, не будучи справжніми воїнами?! Без зброї, без лицарських обладунків? Я не розумію, чому ви воювали? Хіба не простіше було б бути такими, як всі? Просто жити і насолоджуватись життям...
Маккабі: Справжнє життя неможливе без віри у Всемогутнього Бога, Живого і Сущого, Який створив усе, Який і дає нам Життя. Справжня насолода — це приходити у Храм і служити, і поклонятися Йому, дякуючи Богові за все! Але Храм споганений і нема місця для поклоніння... Тому ми воювали, щоб звільнити Єрусалим, мати право бути євреєм і приносити жертви Живому Богу в Храмі!
Ангел: Відбулося три вирішальні битви. Війська сирійців значно переважали як по кількості, так і по військовій оснащеності. Але євреї постилися та молилися:
Маккабі: «Боже! Ми безсилі, а Ти Всесильний! Прости нас за наш непослух! І поверни нам Храм! Бо нема життя без істинного поклоніння Тобі!»
Ангел: І Бог дав Своє Диво! Повстанці здобули вирішальну перемогу, звільнили Єрусалим і відновили службу в Храмі!
Маккабі: Священики очистили і освятили Храм, побудували новий жертовник. Але для повноцінного Богослужіння в Храмі треба було засвітити Мінору.
Ангел: Мінора — це великий світильник, який складається з семи лампад, котрі мають постійно горіти. В лампади, згідно Божих Заповідей, треба було заливати лише чисту освячену оливу.
Маккабі: Ми знайшли лише одну посудину з чистою освяченою оливою. Її мало вистачити лише на один день горіння Мінори. Для приготування нової оливи потрібно було вісім днів.
Матітьягу: Але євреї так прагли нового початку Богослужіння! Вони прагли Божого Світла, Божої Милості, Божої Радості! Тому, наперекір всім сумнівам, священики засвітили Мінору. І сталося Боже Диво! Мінора горіла 8 днів, аж поки була приготовлена нова чиста олива.
Ангел: В пам’ять про очищення Храму євреї святкують Хануку. Це свято очищення, оновлення. Це свято Світла!
Матітьягу та Маккабі виходять. Виходить 2-й ведучий.